Портосистемний (портокавальний) шунт у собаки - що таке, симптоми, лікування
Автор Олексій Португейс, провідний хірург ветеринарної клініки "Ексвет"
Портокавальний, він же портосистемний, шунт (ПСШ) - судинна патологія, яка серйозно погіршує якість життя собак та котів. При нормальній анатомії кров з кишківника через систему портальної вени (portal vein) має пройти через печінку, тим самим вона буде знезаражена, завдяки різним біохімічним процесам (амінування, дезамінування тощо). Далі кров потрапляє до каудальної порожнистої вени (caudal vena cava), після чого в серце, й через мале легеневе коло кровообігу збагачена киснем кров потрапляє до великого кола. При наявності шунта кров з вен кишківника відразу потрапляє у системний кровотік, несучи з собою різні токсини (зокрема, аміак).
ПСШ можуть бути внутрішньопечінковими – зустрічаються часто у великих порід собак, та позапечінковими – в основному у карликових та середніх порід.
Зустрічаються ПСШ у всіх порід собак й навіть у котів. Але є породи, у яких ПСШ виявляють частіше: йоркширський тер'єр, керн-тер'єр, мальтезе, лабрадор, бернський зенненхунд.
Портосистемні шунти. Схема.
У всіх порід собак ПСШ імовірно спадкові. Ця патологія судин формується ще в період розвитку плода. Вона являє собою наявність судини, який частіше за все з'єднує між собою портальну вену з каудальною порожнистою або непарною венами, минаючи при цьому печінку. Деякі дослідження показували, що до 95% крови проходить повз печінку через шунт. Через це порушуються багато біохімічних процесів в організмі, що й приводить до різних клінічних проявів.
Клінічні ознаки портосистемного шунта
Діагноз ПСШ встановлюється комплексно
Лікування портокавального шунта переважно хірургічне
Саме операція дозволяє повноцінно позбавитися хвороби. Консервативне лікування застосовують у випадках неможливості або недоцільности застосування хірургії. Ми маємо хороший досвід хірургічного лікування цієї патології.
Основний сенс операції – перекрити судину, що шунтує. Але просто так перев'язати її не можна. Це викликає різке підвищення кров'яного тиску в системі воротної вени, що приведе до виникнення асциту (накопичення рідини у черевній порожнині) та значному розладу біохімічного та електролітного складу крови. В результаті тварина може загинути.
Виділення портокавального шунта.
Накладення амероїдного констріктора — переважний метод лікування портокавального шунта
Лігування портокавального шунта — амероїдний констріктор.
Для закриття шунта зазвичай використовують спеціальний пристрій – амероїдний констріктор. Це незамкнуте металеве кільце з запиральною втулкою, на внутрішній діаметр якого нанесений казеїн — речовина, що набухає у вологому середовищі. Завдяки казеїну, внутрішній діаметр констріктора повільно зменшується. Повне закриття відбувається через 2 – 4 тижні. За цей час судини печінки встигають пристосуватися до поступового зростання кров'яного тиску. Також розвиваються нові судини. Рівень післяопераційних ускладнень при застосуванні АК не більш 8%. Після операції пацієнт обов'язково має знаходитися у стаціонарі інтенсивної терапії 3 – 7 днів для контролю розвитку можливих ускладнень.
Альтернативний спосіб лікування портокавального шунта з використанням целофану
Лігування портокавального шунта з використанням целофану.
У випадку, якщо придбати амероїдный констріктор з будь-якої причини складно, для лігування шунта в довготривалій перспективі можна використати целофан.
Целофан викликає навколо себе перифокальне запалення, яке продукує утворення гранулеми. Гранулема здавлює судину й вона повністю закривається приблизно протягом двох місяців. Таким чином досягається блокування шунта без застосування амероїдного констріктора. Наразі це досить поширений альтернативний спосіб лікування портокавального шунта. Для цих цілей в США випускається спеціальний целофан.
• Якщо шунт великий у діаметрі, для його закриття використовують гідравлічний оклюдер - докладніше ►