Некроз сечового міхура у собаки - клінічний випадок
Розповідають Юлія Гуріна - лікар інтенсивної терапії, керівник ВРІТ, та Віталій Райлян — провідний хірург, головний лікар ветеринарної клініки "Ексвет"
До "Ексвет" надійшов пацієнт Тайсон з Херсона — собака породи стаффордширський тер'єр. За три дні напередодні з ним зверталися до херсонської ветклініки з приводу порушення сечовипускання та млявості. Тоді на підставі біохімічного аналізу крови, а саме підвищених ниркових показників, встановили діагноз — гостра ниркова недостатність. Рекомендували лікування у нашій клініці.
Реанімація собаки
До нас пацієнт приїхав вже у вкрай важкому стані.
Нічна зміна приймає собаку, який майже гине: в бічному положенні, зі зниженою свідомістю, сильною задишкою, у стані больового шоку.
Негайно починаємо реанімацію, вводимо шокові болюси розчинів. Як тільки ситуація дозволила, проводимо УЗД. Виявляється, що у собаки в черевній порожнині є вільна рідина (сеча). Необхідна невідкладна операція.
Перед операцією пацієнта стабілізуємо: знеболюємо, проводимо об'ємну інфузію розчинів, переливаємо кров, щоби нормалізувати згортання. Та направляємо до операційної.
Хірургічне лікування
Під час операції виявляється, що у собаки лопнув сечовий міхур. Розрив стався у результаті некрозу. А некроз розвинувся через те, що у міхурі були камені та виникло запалення ' компресія. Некроз поширився приблизно на 2/3 міхура. Сталося прободіння сечового міхура, т.з. уроперитоніт. В черевній порожнині було близько 2,5 літрів сечі, а сеча — агресивне середовище для черевної порожнини.
Що робить хірург:
- Некротичну частину стінки сечового міхура довелося резеціювати та робити пластику — сформувати порожнину з 1/3, яка залишилася. Було важко, але це вдалося.
- Була закупорка сечівника в районі статевого члена кістки — зробили прелонну уретростомію, щоби солі могли вільно виходити.
- Видалили усі конкременти з сечівника.
- Встановили катетер Фолея — спеціальний катетер, через який відходить сеча. Він потрібний, аби сечовий міхур не переповнявся в жодному випадку: стінка міхура пухка, в'яла, є висока ймовірність, що шви розійдуться, якщо міхур наповниться.
Післяопераційний період
Після операції пацієнт був нестабільний. Через гостру ниркову недостатність (гостре ушкодження нирок) він не міг нормально метаболізувати препарати для анестезії. Приходив до тями добу. У нього був знижений тиск, знижена температура, знижена свідомість. Йому проводили постійну інфузію з препаратами для підтримки тиску (вазопресорами), вводили антибіотики, анальгетики, препарати, що спиняють кров, препарати для контролю блювоти.
А коли за добу прокинувся, виявилось, що Тайсон — парубок з характером! Прийшлось тримати його постійно в легкій седації, аби він не проявляв агресію, не робив різких рухів. Встановили спеціальний, дуже великий катетер — периферичний центральний венозний катетер. Він може довго знаходитися в судинному руслі й ми усі 6 днів лікування користувалися лише цим одним катетером - і для відбору крови, і для крапельниці. Це дозволяло не турбувати собаку зайвий раз та теж зберігало шви. Ниркові показники стабілізувалися вже на 2-й день. Пацієнт почав вставати, ходити. Але тільки через 6 днів після операції він почав їсти сам. До цього його годували примусово.
Через 6 днів собаці провели рентгенографію з контрастом. На знимках видно, що сечовий міхур цілий, шви міцні. Це значить, можна обходитися без сечового катетера.
За Тайсоном спостерігали ще добу, щоби переконатися, що він може самостійно мочитися. Після цього собаку виписали додому.