Полірадикулоневрит у собаки – клінічний випадок
Про те, як раптово паралізований собака через два місяці встав на ноги та побіг – без специфічного лікування
Розповідає Олексій Португейс - невролог, провідний хірург ветеринарної клініки "Ексвет".
Шпіц Беб Петрович мешкає у Львові. На час публікації йому 2,5 роки. Кількома місяцями раніше на підставі клінічних ознак (він кашляв) та рентгенівських знімків йому поставили діагноз "колапс трахеї". Ми замовили для нього стент у США та готувалися до операції зі стентування трахеї. Приблизно за тиждень до наміченої операції із собакою почали відбуватися дивні речі: він став погано пересуватися. Власники забили на сполох і ми прийняли Беба раніше, ніж збиралися.
На огляді констатували зниження всіх рефлексів на передніх та задніх кінцівках. За неврологічними тестами були ознаки нижнього рухового нейрона. Пацієнт справді не міг пересуватися, він падав. У нього змінився голос - став сиплим та хрипким. А більше жодних порушень і не було: ми виключили ендокринологічні порушення, електролітні порушення, ушкодження хребта та голови після ретельного обстеження. Встановлений діагноз - полірадикулоневрит.
Полірадикулоневрит у тварин
Це захворювання частіше зустрічається у собак, але буває полірадикулоневрит й у котів.
Симптоми. У тварини поступово виникає відсутність опороспроможності. Починається із задньої частини тіла та йде до голови, протягом тижня-двох пацієнт повністю перестає ходити, він просто лежить. Але при цьому він може їсти (немає порушення акта ковтання), він підіймає голову, може самостійно виконувати сечовипускання та дефекацію. У нього може змінитися тембр голосу.
Лікування. Полірадикулоневрит – хвороба унікальна. Вона не потребує лікування, проходить самостійно. Потрібний лише догляд за твариною: годування, туалет та гігієнічні процедури, м'яка підстилка, лежачу тваринку потрібно перевертати та робити масажі, щоб не було пролежнів. Поступово здатність до руху поновлюється, пацієнт повертається до нормального життя.
Причина. Виникає це захворювання спонтанно, причина достеменно невідома. Вважається, що це аутоімунна реакція стосовно периферичних нервів, яка й порушує роботу периферичної нервової системи. Передні та задні кінцівки паралізуються, фактично все тіло паралізується, але залишається рух голови (може підіймати та опускати). Порушується голос, тому що він іннервується зворотним гортанним нервом, який також паралізується. Дихання при цьому залишається, але може стати важчим.
Проходить ця хвороба теж спонтанно, але період її реверсії непередбачуваний. Це може бути 3-4 тижні, а може й 5-6 місяців. У середньому 1,5 – 2 місяці. При цьому тварина має обов'язково отримувати правильний догляд, аби уникнути вторинних проблем, спричинених тривалим лежачим становищем.
Відновлення проходило у стаціонарі
Повернемося до Беба Петровича – його паралізувало. Стентування ми скасували, тому що, як не дивно, в цей момент до операції не було жодних показань. Він не мав ані кашлю, ані інших процесів обструкції дихальних шляхів. Хоча на попередніх знімках справді було зафіксовано колапс трахеї. Колапс пройшов, й до сьогодні собака стентування не потребує.
Ми помістили Беба у стаціонар. Він провів там два місяці. Жодного специфічного лікування йому не проводили, активно займалися фізіотерапією. Для профілактики пролежнів він лежав на повітряному матраці. Щоби не атрофувалися м'язи, робили регулярний масаж та інші процедури. Аби не сумував, грали з ним. Годували та вмивали. Поступово Беб Петрович почав одужувати. Приблизно за півтора місяця ми помітили, що у пацієнта з'явилися елементи руху. Він міг підвестися, зробити крок, поступово все краще й краще, і через деякий час вже міг рухатися стаціонаром та навіть почав гуляти надворі.
Але в якийсь момент прогрес зупинився. Начебто Беб повинен вже бігати, але бігати чи не хоче, чи не може. То ми вирішили, що його треба відправити додому: потрібний був якийсь сильний стимул, щоб ходити. І це дійсно допомогло. Буквально через кілька днів після виписки власники нам надіслали відео, як Беб Петрович гасає з іграшкою своїм газоном і ніяких проблем у нього немає. Повернення додому відіграло ключову роль у його одужанні.
Інші випадки з неврології тварин ►