Декоративні пацюки - отити, респіраторний синдром

Розповідає Анастасія Володимирівна Антоненко - лікар-екзотолог ветеринарної клініки "Ексвет".

Так, у пацюків теж буває отит - запалення вух. Ні, це не від протягів або потрапляння води в вухо. Отит треба лікувати, само не пройде, і чим раніше виявити й почати лікувати, тим легше і дешевше - у більшості випадків. Якщо не лікувати, може погано закінчитися.

Причини отиту у пацюків

Отит у декоративних пацюків викликається бактеріями. Отит є однією зі складових симптомокомплексу, який має назву - Респіраторний синдром мишоподібних гризунів. Застаріла назва цього захворювання - мікоплазмоз - не зовсім коректна, тому що мікоплазми присутні майже у 100% тварин популяції пацюків і не завжди саме вони викликають хворобу. 

Респіраторний синдром зазвичай проявляється при зниженні імунітету і розмноженні у дихальних шляхах різних видів бактерій, в тому числі умовно-патогенних, а іноді й вірусів, ускладнених вторинною мікрофлорою. Респіраторний синдром є умовно-заразним для інших пацюків. Його збудники передаються повітряно-крапельним шляхом. Рано чи пізно хворіють майже всі пацюки, навіть ті, що живуть самі. Ті, що не мають симптомів, все одно можуть бути носіями бактерій. Але далеко не всі хворіють саме отитом.

• дихальна система (верхні та нижні дихальні шляхи),
• вуха (зовнішнє вухо, середнє вухо, внутрішнє вухо),
• внутрішні статеві органи у нестерилізованих самиць, куди бактерії потрапляють при вмиванні.

ОТИТ ЗОВНІШНЬОГО ВУХА - бактерії потрапляють у зовнішній слуховий канал з носа, через лапки пацюка при вмиванні. Симптомів може не бути, може бути потряхування головою. Рідко призводить до серйозних проблем, окрім дискомфорту тварини.

ОТИТ СЕРЕДНЬОГО ВУХА - найрозповсюдженіший у пацюків. Це наявність абсцессу перед\за барабанною перетинкою, куди бактерії потрапляють з гортані через євстахієву трубу. 

• незначний нахил голови,
• хрипи при диханні, "гукання", "хрюкання", "курликання, як в голуба" - що не є нормою, пацюки не "розмовляють" таким чином,
• може бути рясне виділення з носа й очей порфиріну (червона рідина, яку виділяє Гардерова залоза, знаходиться вона в куті ока пацюків), але це не є специфічним симптомом, і проявляється при багатьох захворюваннях в пацюків, в невеликій кількості навіть в межах норми.

При отиті виділень та запаху з вух майже ніколи не буде, тому що гній дуже густий і може не витікати навіть при перфорації барабанної перетинки. Але коли виділення й запах з вуха все ж таки є, це може вказувати на інше захворювання - злоякісну пухлину залози Зімбала.

ОТИТ ВНУТРІШНЬОГО ВУХА - якщо своєчасно не діагностувати, та не лікувати середній отит, у деяких випадках запалення проникає у внутрішнє вухо та навколишні тканини.

• сильний нахил голови через больовий синдром,
• асиметрія морди (параліч лицьового нерва),
• складність\неможливість їсти та пити,
• порушення координації рухів, оберти пацюка навколо своїй вісі, кривошия (вестибулярний синдром).

Але не тільки при отиті бувають такі симптоми, тому треба віддиференціювати саме цю проблему від новоутворення головного мозку, яке теж часто зустрічається. При симптомах внутрішнього отиту деякі власники лікують пацюка від інсульту, але насправді у пацюків інсульти майже не зустрічаються.

Діагностика

Отит зовнішнього та середнього вуха легко діагностується за допомогою отоскопії. При отиті середнього вуха перетинка буде випуклою та жовто-зеленого кольору через гній за нею, перетинка може бути з отвором, або навіть взагалі відсутня, якщо запалення вже давно.

Діагноз Внутрішній отит встановлюється за специфічними симптомами, і нерідко для постановки точного діагнозу та планування лікування ще потрібна рентгенографія та\або комп'ютерна томографія.

Лікування

При лікуванні зовнішнього отиту в більшості випадків достатньо місцевого лікування краплями.

Лікування середніх та внутрішніх отитів медикаментозне + хірургічне. Місцеве лікування краплями не ефективне, тому що краплі майже не проникають через запалену, потовщену перетинку. При початковому процесі призначається знеболення (за показаннями), іноді інгаляції за допомогою небулайзера та системна антибіотикотерапія. Але не завжди ми можемо підібрати необхідний антибіотик без бактеріологічного посіву, особливо якщо тварина хворіє не перший раз. В такому випадку отримати бакпосів, підібрати ефективний антибіотик та взагалі покращити стан тварини можливо лише при проведенні мірінготомії.

• прокол барабанної перетинки,
• відбір матеріалу на бактеріологічний посів для підбору антибіотика,
• промивання середнього вуха від гною, іноді введення в порожнину середнього вуха антибіотиків. Деяким пацієнтам таких промивань потрібно зробити 2-4 з інтервалом 2 тижні.

Регулярно у власників виникає жах перед цією процедурою, вони думають, що після неї тварина не буде чути. Але при наявності отиту тварина і так має вади зі слухом! Якщо не відбулися незворотні процеси через довге запалення, після одужання слух повертається.

Лікування ускладненого отиту внутрішнього вуха іноді потребує перебування тварини у стаціонарі для стабілізації стану - якісного знеболення та корекції супутніх проблем (зневоднення та виснаження). Тільки після стабілізації стану можна проводити операцію.

Лікування системними антибіотиками та знеболювальними препаратами при отитах продовжується не менш ніж 4-8 тижнів, в деяких випадках більше. Лікування короткими курсами 3-10 днів лише викликає антибіотикорезистентність та робить захворювання хронічним.

Навіть після успішного лікування внутрішнього отиту нахил голови може повністю не пройти (якщо він був викликаний не болем, а неврологічними змінами), але мета лікування – запобігти проникненню інфекції у головний мозок та підвищити якість життя тварини.

Як зменшити ризик респіраторного синдрому та збільшити період ремісії, якщо хвороба є

1. Зменшення ризику отримати хвору тварину ще змалечку - це не купувати пацюків на ринках та в зоомагазинах. Там тварини утримуються скупчено, самиці не встигають відновлюватися, тому що народжують часто (кожні 3-4 тижні), годують їх скудно, не ведеться контроль хворих тварин, не проводиться їх лікування, тому в більшості випадків малюки звідти вже хворі з народження. Краще брати пацюків у розплідниках, або тварин, від яких відмовились господарі (при цьому обов‘язковий огляд лікаря-ратолога), або дітей від «матрьошок» (коли купили вагітну самицю, вона народила, але діти вже вигодувані в гарних умовах).

2. При купівлі нових пацюків не можна брати маля раніше, ніж в 5-ти тижневому віці, із вагою 80-100 грамів. Якщо пацюк не з рекомендованого розплідника, вкрай важливо зробити карантин 14-20 днів (запобігти будь-яким контактам між новачком та тими, що є вдома) та в період карантину відвести нову тварину на огляд до лікаря- ратолога.

3. Якщо в зграї всі пацюки хворіють хронічним респіраторним синдромом, краще відмовитись від підселення нових пацюків в цю зграю взагалі, тому що до мікрофлори новачка доєднається інша, зі зграї, і він може хворіти важче.

• регулярне прибирання клітки - аміак із сечі подразнює дихальні шляхи,
• підбір наповнювача, що не шкодить - дерев‘яні гранули та стружка не рекомендовані пацюкам взагалі через наявність пилу та фенолів, краще за все підходить тріска з бука та целюлозний наповнювач, кукурудзяний не самий поганий варіант, але погано тримає запахи та іноді покривається цвіллю, особливо влітку,
• збалансований раціон - де переважає якісний корм з різноманітного зерна, невелика кількість овочів, зелені, білку тваринного походження, кисломолочних продуктів,
• простора клітка, де достатня кількість полиць, гамаків та будиночків, їх регулярне прання та миття від сечі,
• регулярне прибирання місць вигулу пацюків, особливо якщо вони гуляють по підлозі.

5. Дуже важливий фактор зниження ризику захворювань дихальної системи - нормальний рівень вологості повітря, особливо в сезон опалення. Низька вологість – це сприятливі фактори для пересушування слизової оболонки носа та розмноження бактерій. Тому необхідно заміряти рівень вологості за допомогою гігрометру, та дотримуватися рівня 45-60% за допомогою зволожувача повітря.

Якщо не лікувати респіраторний синдром

Деякі пацюки можуть все життя мати неускладнене ураження, наприклад, носу, ніколи не мати загострення хвороби й померти в старому віці від інших причин. Але в більшості випадків інфекція прогресує, виникає бронхопневмонія, потім у легенях утворюються спайки, абсцеси, ателектаз (спадання часток легень), пацюк страждає від дихальної недостатності та згодом помирає. Отит внутрішнього вуха, що не лікується, може викликати лізис (розплавлення) кісток черепа, потрапляння інфекції у головний мозок чи сепсис, і також закінчитися летально.

Рекомендації

Для профілактики запалень внутрішніх статевих органів самиць, в тому числі бактеріями, що спричиняють і респіраторний синдром, і також можуть викликати стани, що загрожують життю, рекомендовано стерилізувати всіх самиць в віці від 3 місяців. Планова операція до 7 місяців також значно знижує ризик утворення гормонозалежних пухлин молочних залоз та гіпофізу, маткової кровотечі, піометри тощо. Але навіть у більш пізньому віці (навіть у 2 роки) така операція має переваги, якщо до неї нема протипоказань.

Пацюків, що не мають ніяких симптомів захворювань, дуже бажано показувати рекомендованому лікарю-ратологу, тому що пацюки – тварини-"жертви", і можуть багато місяців не показувати, що з ними щось не так. Перший раз профілактичний огляд треба зробити одразу після придбання, потім 1 раз в 3-5 місяців до віку 1,6 року, в старшому віці 1 раз у 2-3 місяці або частіше (за наявністю скарг чи за рекомендацією лікаря). Більшість захворювань у пацюків можна виявити та успішно лікувати на ранніх стадіях. Прямий тому доказ - те, що за останні роки при підвищенні рівня відповідальности у власників збільшилася середня тривалість життя пацюків і все частіше зустрічаються пацюки 3-х років.

Будьте й ви обізнаними та відповідальними власниками. Не нехтуйте профілактичним оглядом, турбуйтеся про своїх маленьких улюбленців і хай буде вам радість.