Кліщи у собак та котів
Автор статті Валерій Скороход — лікар-дерматолог клініки "Ексвет".
Кліщеві інвазії — часта проблема, з якою звертаються до ветеринарного дерматолога. Розглянемо, які бувають кліщі у собак, котів та інших тварин, та з якими захворюваннями вони пов'язані.
Іксодові кліщі
Іксодові кліщі
Сімейство іксодових кліщів включає більш ніж 650 видів. Поширені усюди, включаючи Арктику та Антарктику (де паразитують на пінгвінах та птахах). Найчастішими причинами інфекцій собак є кліщі родів Dermacentor та Rhipicephalus. Вони переносять такі хвороби:
- бабезіоз/піроплазмоз – кровепаразитарне захворювання, що призводить до гемолітичної анемії, ниркової недостатності та смерти;
- бореліоз (хвороба Лайма);
- анаплазмоз;
- ерліхіоз.
Часто ці паразити є носіями одночасно декількох інфекцій та, відповідно, можуть заразити собаку, наприклад, бореліозом й анаплазмозом водночас.
На жаль, багато хто з власників собак нехтують регулярними протипаразитарними обробітками тварин, мотивують це зимовим періодом, відсутністю паразитів на тваринах, іншими факторами. Однак, профілактичні обробітки мають бути регулярними, незалежно від пори року (пам'ятаєте пінгвінів?).
Отодектоз
Отодектеси — саркоптіформні кліщі, що паразитують, в основному, у вушних раковинах собак та котів. Зустрічаються у тхорів, лисиць. Одна з найчастіших причин свербежу та запалення вух (особливо у котів). Є дані про те, що кліщі можуть бути знайдені не тільки у вушній раковині, але й на інших ділянках тіла. Досить заразні для інших тварин. Викликають свербіж та отит, який може ускладнюватися вторинними бактеріальними/дріжджовими інфекціями, що ускладнює діагностику та лікування.
Діагностика проста – зішкріб з вушних раковин та мікроскопія вушної сірки. Лікування досить просте, але необхідно лікувати усіх тварин, що живуть в одному помешканні та контактують між собою. Також дуже важлива тривалість лікування (мінімум 2 циклу розвитку). Крім основного лікування, необхідно очищати вушні раковини від виділень та контролювати вторинні інфекції (лосьйон +/- краплі у вуха).
Саркоптоз
Кліщ саркоптес
Саркоптеси — акариформні кліщі, що викликають коросту у собак та псевдокоросту у людей. Живуть всередині шкіри, де прокладають собі «ходи», викликають сильний свербіж, запалення, корочки та лущення шкіри. Улюбленими місцями локалізації є краї вушних раковин, лікті та "п'ятки" (скакальні суглоби), однак можливе й генералізоване поширення по інших ділянках тіла. У власників собак з саркоптозом можливий свербіж та папульозний висип по тілу, особливо в місцях контакту с шерстю собак (зазвичай це руки до ліктів). Як правило, при адекватному лікуванні саркоптозу у собак симптоми у власників проходять самостійно.
Діагностика – множинні поверхневі зішкреби з уражених ділянок тіла. Однак негативний результат зішкребу не гарантує відсутності кліщів (їх непросто виявити навіть при правильно проведеному аналізі), тому при підозрі необхідно провести пробне протипаразитарне лікування. Протипаразитарним обробіткам піддаються усі тварини, що контактують між собою.
Нотоедроз
Коростяні кліщі нотоедреси частіше спостерігаються у котів, але можуть бути й у кроликів, щурів/мишей та собак. Викликають сильний свербіж, що супроводжується випадінням шерсти, корочками, лущенням. Часто ускладнюється вторинними інфекціями. Так само як саркоптоз собак може викликати свербіж у людей. На відміну від саркоптозу у собак, кліщів роду Нотоедрес легко знайти в поверхневих зішкребах. Лікування також не складне, але обробіткам мають піддаватися усі тварини, що контактують.
Хейлетіелльоз
Хейлетіелли — коростяні кліщі, що уражають котів, собак, кроликів, людей. Зазвичай супроводжуються великою кількістю лупи/лусочок, на яких можуть бути живі кліщі, звідси "народна назва" хейлетіелльозу – жива чи блукаюча лупа. Свербіж різний, від слабкого до сильного. Дуже заразний.
Діагностика – достатньо легко виявляється при трихоскопії, скотч-тесті, поверхневих зішкребах. Вимоги до лікування такі ж, як при інших коростяних інвазіях.
Демодекоз
Демодекси. 1 - кліщ, 2 - яйце, 3 - личинка, 4 - німфа
Демодекси — підшкірні кліщі собак, котів, інших тварин та людини. Видоспецифічні (не передаються від одного виду тварин іншому). Це фолікулярні кліщі, які живуть у волосяних фолікулах, розмножуються (при певних умовах), що призводить до випадіння шерсти. Ділянки ураженні часто не запалені якщо не ускладнюються вторинними шкірними інфекціями).
Класичний метод діагностики — глибокий зішкріб (до крапель крови). Однак кліщів можна виявити й у трихоскопії, й у скотч-тесті, і навіть в цитології.
Розрізняють дві форми демодекозу у собак:
- локалізована (до 5 невеликих ділянок випадіння шерсти),
- генералізована (1-2 великих чи понад 5 невеликих ділянок).
Локалізована форма не потребує лікування та зв'язана з тимчасовим зниженням імунітету (на фоні стресу, вакцинації, навантаження, тічки тощо). Якщо локалізована форма переходить у генералізовану, тоді лікування обов'язкове.
Генералізована форма у цуценят до 1,5 років зв'язана зі спадковим дефектом в імунній системі, коли організм не в змозі контролювати розмноження кліщів. Таких тварин бажано виключати з розведення. У дорослих собак генералізований демодекоз – супутня проблема при системних захворюваннях (онкологічних, ендокринних) або при використанні деяких ліків (глюкокортикостероїдів, хіміотерапії тощо).
У котів два типи демодексів:
- звичайний Demodex cati - призводить до випадіння шерсти,
- заразний Demodex gatoi, який супроводжується свербежом, розчухами, запаленням шкіри. D.gatoi складно знайти в зішкребах, оскільки він не знаходиться глибоко й коти при вилизуванні, часто їх ковтають (іноді їх можна виявити в аналізі калу). Тому, при підозрі лікаря на свербіж, зв'язаний з D.gatoi, дуже важлива відповідь на пробне лікування.
У теперішній час з'явилися нові препарати з групи ізоксазолінів, які мають достатньо широкий спектр проти паразитів (бліх та кліщів). Це безпечні та ефективні засоби як для лікування, так і для профілактики.