Гідроцефалія собак. Вентрикулоперітонеальне шунтування
Автори: Португейс О. О., Білецький Є. В.
Список скорочень: ВПШ – вентрикулоперітонеальне шунтування, МРТ – магніторезонансна томографія, КТ – комп'ютерна томографія, ГМ – головний мозок, СП – спинний мозок, ВЧТ – внутрішньочерепний тиск.
Гідроцефалія
Гідроцефалія – поліетиологічне захворювання, що характеризується надмірним накопиченням цереброспінальної рідини (ліквор) в порожнинах головного мозку (шлуночки мозку). Основна функція ліквору – захист мозку від ушкодження, зміщення, забезпечення підтримки внутрішньочерепного тиску. Також сприяє обмінним процесам між мозком та кров'ю.
Мал. 1. Основні відділи шлуночкової системи ГМ. Бокові шлуночки – lateral ventricle, третій шлуночок – Third ventricle, водопровід (акведук) – aqueduct та четвертий шлуночок – fourth ventricle.
Головний мозок має систему шлуночків, сполучених між собою, якими й циркулює ліквор (мал. 1). Виробляється ліквор в бічних шлуночках мозку хоріоїдним сплетінням клітинами епендими. Далі він циркулює порожнинами головного й спинного мозку, після чого всмоктується в субарахноїдальному просторі.
Гідроцефалія виникає в результаті порушення циркуляції (обструктивна або не сполучена) чи швидкості вироблення/всмоктування ліквору (сполучена). Це призводить до надмірного накопичення ліквору в порожнинах мозку, викликаючи цим підвищення внутрішньочерепного тиску.
Гідроцефалія буває вродженою та набутою. Частіше за все зустрічають вроджену форму хвороби. Набута гідроцефалія може виникнути на тлі розвитку новоутворення в головному мозку, перенесених черепно-мозкових травм й запальних процесів. За місцем виникнення розрізняють внутрішню гідроцефалію – накопичення надлишкового ліквору в системі шлуночків, ти зовнішню – ліквор накопичується в субарахноїдальному просторі.
Клінічні симптоми гідроцефалії
Основні пацієнти з гідроцефалією – це карликові породи собак (йоркширський тер'єр, чихуахуа, той-тер'єр, шпіц та ін.) віком до одного року (від 2-х мес. до 1,5 років). Симптоми прояву хвороби різні:
• ходження по колу, повороти й нахили голови,
• різні види порушення ходи, булімія, погане навчання,
• розширення перенісся та лобової частини черепа,
• збільшення мозкової частини черепа (мал. 2).
Мал. 2. Збільшення мозкової частини черепа та перенісся.
Діагностика гідроцефалії
• вік, порода,
• МРТ – основний візуальний діагностичний метод (мал. 3, 4),
• рентген – візуалізується ефект матового скла (мал. 6).
Мал. 3, 4. МРТ-ознаки вираженої внутрішньої гідроцефалії (Т2 режим).
Золотим стандартом діагностики гідроцефалії є МРТ.
Лікування гідроцефалії
Для лікування гідроцефалії використовують як терапевтичне, так і хірургічне лікування (іноді їх комбінацію).
Терапевтичне лікування засновується на використанні лікувальних засобів, які здатні зменшувати продукцію ліквору, тим самим призводячи до зниження ВЧТ.
До таких препаратів відносяться: манніт, преднізолон, діакарб, омепразол. В разі відсутності динаміки на терапевтичному лікуванні або якщо симптоми хвороби сильно виражені, використовують операцію.
Хірургічне лікування передбачає установку або формування дренажної системи, яка буде виводити надлишковий ліквор з порожнини шлуночків до інших порожнин організму, звідки він буде всмоктуватися назад у кров. Сьогодні золотим стандартом хірургічного лікування гідроцефалії в ветеринарії є вентрикулоперітонеальне шунтування (ВПШ) (мал. 7). В медичній практиці це ендоскопічна вентрикулоцистерностомія дна III шлуночка.
Мал. 7. Рентген-знімок собаки після установки ВПШ.
Клінічний випадок гідроцефалії у собаки
До клініки надійшов пацієнт з характерними симптомами. Собака, родезійський ріджбек, 3 роки, зі скаргами на порушення координації руху протягом 5–6 місяців. Консервативне лікування, проведене в інших клініках, не показувало позитивної динаміки.
Неврологічний огляд: атаксія, тетрапарез, нахил та поворот голови вправо. Була проведена МРТ діагностика головного мозку та виявлена внутрішня гідроцефалія (мал. 8, 9).
Мал. 8, 9. МРТ головного мозку. Т2 режим. Ознаки вираженої внутрішньої гідроцефалії.
За результатами обстеження було вирішено проводити вентрикулоперітонеальне шунтування. Для точного розташування вентрикулярного катетера попередньо виконали КТ с маркерними гвинтами, встановленими у сагітальний гребінь черепа (відносно цих гвинтів розраховувалась точка введення вентрикулярного катетера. Система ВПШ була обрана вітчизняного виробництва ЛШС-2, монолітна, з клапаном низького тиску. Попередньо система простерилізована автоклавуванням (мал. 11).
Мал. 11. Система ЛШС 2.
Етапи операції вентрикулоперітонеального шунтування
Отвір у кістці сформували високошвидкісним бором до появи твердої мозкової оболонки, яку коагулювали біполяром (для зменшення кровотечі під час її розрізу). Перед імплантацією провели невеликий розріз-укол твердої оболонки 11-м лезом. Після чого виконали імплантацію катетера на задану глибину (попередньо розрахували за даними МРТ/КТ) та накачали порожнину клапана катетера ліквором, натискуючи на клапан (мал. 15).
Мал. 12. Підготовка операційного поля та укладка пацієнта.
На деякій відстані від клапана катетер обрізали (приблизно в області лопатки). Потрібно було переконатися, що ліквор вільно тече з катетера. Після чого провели розріз шкіри в області лопатки та виконали тунелізацію (зазвичай для цього використовують спицю або стилет від торакального дренажу) (мал. 16, 17).
Мал. 16, 17. Етап тунелізації від голови до лопатки.
Далі з'єднали проксимальну та дистальну частини катетера (в області лопатки) за допомогою спеціальної гільзи (йде у комплекті) та виконали розріз шкіри на бічній частині живота для тунелізації та проведення катетера від лопатки до черевної порожнини. Тупим способом роз'єднали м'язи живота та ввели дистальну частину катетера у черевну порожнину (близько 20–30 см катетера має вільно лежати в порожнині живота). Розрізи тканин з'єднали у традиційний спосіб.
Після операції з вентрикулоперітонеального шунтування
Після операції стан пацієнта почав стрімко покращуватися й за кілька днів всі симптоми гідроцефалії, що спостерігалися, щезли. Але через 1,5 міс. виникло різке повернення неврологічних розладів: виражена атаксія, тетрапарез, нахил та поворот голови вправо. Проведено повторне МРТ. Виявлено надмірно глибоке розташування катетера – міграція. Виконано ревізію, коректування вентрикулярної частини катетера й відбір ліквору для аналізу (запалення не виявлено). Після реоперації симптоми знов почали уходити, пацієнт повністю відновився за 5–6 днів.
Але через 2 тижні знов виникло різке погіршення, на цей раз симптоми були значно важче, ніж початкові: бічне положення тіла з вираженим поворотом та нахилом голови вправо, зниження свідомості до ступорозного стану, парез язика та порушення ковтального рефлексу. Виконано чергове МРТ голови. Ознак дислокації катетера не знайдено. Прийнято рішення про повну заміну системи ЛШС 2 на систему Medtronic ultra-small (низький тиск) (мал. 18).
Мал. 18. Система для ВПШ Medtronic ultra-small.
Під час заміни ЛШС-2 на Medtronic виявлено повну оклюзію катетера ЛШС-2 (клапан не прокачував ліквор) і також знайдено ознаки запалення в системі (асептичний лейкоцитоз). Система Medtronic відрізняється от ЛШС-2 тим, що складається з 3-х частин: проксимальна (вентрикулярна), клапан, дистальна. Також у комплекті йде мандрен для проксимальної частини, що значно полегшує його введення у порожнину шлуночка мозку (в системі ЛШС-2 стилета немає). Система рентгеноконтрастна та має у своєму складі антибактеріальний компонент, що зменшує ризик післяопераційних ускладнень. Клапан має бути заздалегідь заповнений (перед з'єднанням з проксимальним катетером) розчином натрію хлориду 0,9%-м за допомогою проколу куполу інсуліновою голкою. Після введення проксимальної частини катетера в порожнину шлуночка потрібно впевнитися у наявності вільно текучого ліквору (в цей момент ліквор можна взять на аналіз). Далі відбувається послідовне з'єднання частин системи: проксимальний катетер → заповнений клапан → дистальний катетер. Після з'єднання проксимального катетера с клапаном останній потрібно кілька разів прокачати, щоби впевнитися в працездатності системи.
Повна регресія неврологічних порушень була досягнута через 1 міс. На момент написання статті пацієнта спостерігали протягом 7 міс. Ознак погіршення стану не зареєстровано.
Висновки
Вентрикулоперітонеальне шунтування є стандартом лікування напруженої гідроцефалії у тварин.
Система вітчизняного виробництва ЛШС-2 істотно поступається у якості та зручності імплантації імпортним аналогам.
Спеціальних ветеринарних систем немає, але з успіхом можна використовувати системи medtronic ultra small.
Спеціальний інструмент для проведення операції не потрібен.
Позитивний результат може бути досягнутий вже у перший тиждень після операції.